І що це була за осінь, з утечами та кредитами: зупинки у різних норах і переїзди потому, дзвінки з чужих телефонів, що були настільки убитими, аж помирали в руках від виснаження та перевтоми.
Але вона мовчки дивилася, наче дійсно втішалася усім випадковим будинкам з дахами холодними. І навіть коли можна було піти -- вона залишалася, і навіть коли можна було залишитись -- вона виходила.
На ніч вона читала мені церковні збірники, оскільки ми й не мали тоді особливого вибору: про всі ці дива святого Антонія, які мені видавались спірними, там, де він виходить на берег і проповідує перед рибою,
розповідає рибам про те, що всіх нас об'єднує: про чорний папір повітря, на якому вже все написано, про страх, який ми долаємо, про сни, що стають об'ємними, наповнюючись нашим диханням, нашим голосом і нашими
Размеры: 1500x1043px/650.8Kb
Дата: 31.07.2013
| автор фото: Елена Самойленко | ID автора: 253
